Як хочеться в гофрованій спідничці
Пробігтися по складочках паркану
Заглянути в зіниці тій синичці
Що на гіллячці в жовто-синє вбрана...
Та так, можно ту синичку порівняти з країною, з ланами, засіяними гірчицею чи ще там якоюсь жовтенькою квіточкою.. І неба хочеться блакитного.. без диму.Та, звичайно, що для дітей.. Ми вже адаптовані до всього, кістки марудять цезієм, суглоби ниють стронцієм, але... Але ранок є ранок..
Як хочеться писати про приємні речі, не думати і не вигадувати драматичний сюжет, а просто написати прості елементарні речі..
Учора, учора журавлі зчинили страйк над моєю головою, щойно ми повернулись з чоловіком з далекої країни, ще й речі не встигли перетрусити, як тут ...над головою таке кружляння, з трьох сторін злетілося три ключі, отже, зустрілись три вожака. Скільки сил втратила зграя у тому кружлянні я й здогадатись не можу, битися ніхто не бився, та розмова була відвертою, мені й самій цікаво було як вони домовляться і хто їх далі вестиме у ті теплі краї. Осінь трохи затримала їх тут, клімат змінює свій устрій. Але ж як все влаштовано, усі три ключі в одному місці, бувають дива. Якою мовою вони домовились летіти разом? Хто знає? Я, по своїй наївності запиталася у них, та їм було не до мене, .. Вони домовились, домовились і вирушили далі. Я лише побажала їм щасливого польоту. Так важливо щасливо долетіти, так важливо. Я завжди хвилююсь коли літак набирає висоту, і посадка теж додає адреналіну, а все що між ними то лише час.
Як гарно тут вдома, приземленість має свої переваги, тут ти вже не такий великий і дерева не такі дріб*язкі, якими здаються з висоти.
Мої руки розмальовані хною, Орест такий уважний, він пам*ятає кожну дрібничку про яку я колись йому говорила.Цей малюнок- він особливий, в моїй шкірі колір охри-це звичайна хна, але в такому вигляді вона притягує) ...щось тепле тепле-як кориця, це вірність,
вірність-це така річ, така річ без якої неможливо побудувати відносини. По секрету вам розкажу, що й не таке просте те будування, перш ніж нанести той малюночок на руки я добре потупцювала по індійській, не просто землі, а по розпеченій, ще й босоніж. Та чого не зробиш заради мрії.Збуваються дрібнички- не відмовся від мрії, а ноги приведуть тебе, і ключик закурличе журавлями. Як добре повертатись додому, поки я тут спостерігала за цими птахами, Орест носив дрова, у домі сиро, сусіда наш приділяв увагу лише нашій живності, а от в будинок він не любить. Тут, мабуть був сильний вітер і схоже на дощ, та дерева ще в золоті, кучеряві,.Як класно стояти під таким велетнем, підіймаєш очі і бурштинг сяє, крізь хмарки просвічуються промінчики, радісно, радісно і водночас сумно, так не хочеться, не хочеться, вихру вітру, так не хочеться оголених нервів.
-Діано, що це ти така розкумарена?
Йди сюди, мені тут сумно.
-Ай, Оресте, я тут холодію, ти забувся що тобі натупцювали над головою? То не забувайся, і пам*ятай, що якщо твоя дружина стане холодною як лід не звертай уваги, то в неї так страсті покидатимуть грішне тіло, то так має бути)
-Я пам*ятаю, та то ненадовго, ви мене не надурите, я тут маю лучину)
-Поцілуй мене! Поцілуй мене, мій коханий, моя ніжнюлічка! Мій бережечок!
-Ніяких цілуночків, ти й так вже розбалувана в мене, зараз трохи прогорить і поїдемо по коней. І не розслабляйся, назад галопом, а потім ти залишишся вдома, я хочу домашньої їжі, а я, а я може ще щось придумаю, може я назад до діда за автомобілем, а кінь прийде додому.
-А якщо він заблукає?
-Діано, ніде він не заблукає, він же не жінка.
-То ти хочеш сказати, що блукають лише жінки?
-Я хочу сказати, що я люблю твої руки. Добре, давай поцілуємось, один разочок!
-Один однісінький.....
Ммммм... Боже! Нашепчи йому на вушко, що я не хочу сьогодні галопом)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Ольга Ратинська