Ти сидиш на шиї у батьків
Й жалієшся постійно на життя,
А лиш подумай,скільки матерів
Віддали для війни своє дитя?
Задумайся,скільки жінок
Відпустили на війну своїх коханих,
Скільки жінок чекають на дзвінок,
Сльозами заліковуючи рани.
Задумайся,скільки дітей
Нишком на колінах молять Бога,
Маленькі ручки притуливши до грудей,
Й до серця,де ховається тривога.
Задумайся,скільки солдат
На Сході гине від безсиллі влади,
Котра лиш в руки дає автомат,
І з телевізорів дає поради.
А ти і далі кричи і плач
Що все кругом паскудно і погано,
Кажи,що життя- це низка невдач,
Кажи,що хочеш вмерти,але рано.
Кажи що хочеш,мені все одно,
Бо це слова,й вони пусті,
Я скажу те,що сказано давно:
"Герої! Повертайтеся живі!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615813
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.10.2015
автор: Світлана Мельник