Стільки собак хоче
аби взяв їх до себе додому
Та я вже давно не знаю
що робити мені з собою
Чи повісити в темну шафу
переношений френч цього тіла
Чи потиснути псу його лапу
й замість нього піти на мило
А чи просто вкинути душу
в капелюх дивака-менестреля
Хай проп’є її чи задушить
чи собак нагодує нею
Я не можу для всіх бути добрим
Я не зможу усіх обігріти
Я стараюсь щодня
але втома
заважає усіх любити
Та нічого – все буде добре
Так кажу я щоранку сонцю
І підморгую Божому оку
на останній виходячи станції
збірка"Небесний оркестр"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615538
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2015
автор: Валентин Терлецький