у Неї за спиною усе гине
́́́я́ ж проростаю у Тебе в кишені каштаном
поглянь, ри́нвами в жмені вода стікає
і гасить пожежу римами торічних жертвоприношень
.на осонні тліє лиш попіл.
пускаю коріння й вростаю тобі попід шкіру
давай зміряєм кроками простір
зігріємось жовтими стінами чи
вірою в те, що, як буде потрібно
дитинно розділимо навпіл цитрину
і паперовими зміями полетимо у вирій
.сві́тло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615237
Рубрика: Нарис
дата надходження 22.10.2015
автор: Галас