Її рука пливла човном його спиною.
Бретельки сукні збруєю тримали стать.
У світі бути надокучливо чужою
й йому чужою - надокучилось в сто крат.
Щитом обличчя відгороджувало місто.
Рука пливла... і зірвана упала вниз,
впокореним мечем додолу вістрям.
І він, як меч її зап"ястя міцно стис.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2015
автор: Маріанна Вдовиковська