Я так чекала, так на тебе я чекала,
Так сумувала за тобою день у день.
Якби ти знав, як сильно я тебе кохала,
Віршів лиш пишучи про тебе і пісень.
А ти не йшов до мене і не поспішав,
І не дзвонив, аби спитати «Як ся маєш?».
І не писав мені ти першим. Не писав.
І цілував ти іншу, хоч казав, кохаєш.
Чи любиш ти мене? Скажи, благаю!
Чи хочеш доторкнутися хоч раз?
У сумнівах й надіях лиш згораю,
Боюсь, як би не стало більше нас.
І голос твій у серці дзвінко лине,
Не знаю, що робити, як же буть.
Скажи, чия у всьому тут провина?
Чи можна все, що було повернуть?
У відповідь мовчання. Тільки тиша.
Напевне, вже не можна. Це кінець.
Лиш чутно, як маленька сіра миша,
Гризе шматки уламків двох сердець.
В душі усе давно дотла згоріло,
Залишивсь попіл, як гіркий оса́д.
І серденько давно вже відболіло,
Закінчився любовний маскарад.
Не можна вже назад усе вернути,
Лиш можна з сніжно-білого листа,
Почати все спочатку. І збагнути,
Що саме ти – коханий. До кінця.
І весь той біль лиш був моїм кошмаром,
Що снився мні щоночі, з ночі в ніч,
Страшним і несподіваним ударом,
По почуттях він бив лиш зусебіч.
І вже здавалось, більше зовсім не кохаю,
А я кохала – ніжно і нетлінно.
Одного тільки, любий, сильно я бажаю:
Тебе кохати свято й безневинно.
Дивлюсь – свіча собі горить, як зірка,
Палає вогник ясний на отій свічі.
В душі я вже не дівчина, а жінка,
І почуття мої давно уже не ті.
І так хотілось би колись таки почути,
Хоча би раз оті завітнії слова:
«Тебе кохаю я». І ніжно доторкнутись,
Своїми пальцями й вустами до плеча.
Я так чекаю, так на тебе я чекаю,
І скільки треба я чекатиму, хоч вік.
Якби ти знав, як сильно я тебе кохаю,
Бо відчуваю: саме ти – мій чоловік…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615198
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Іванна Западенська