Мама - міль з синочком, любо
Їли в шафі дружно шубу.
Пильно хлопчика повчала:
- Набирайся тіла, сала,
Не пора тобі за двері,
Зараз їж, бо час вечері!-
Не послухався синочок,
Шуснув шпарко у таночок.
- Всі плескали у долоні,
Квіти кидали червоні
У диван, у шафу, всюди -
Так вітали мене люди!-
- Ти не мудрий, любий сину,
Не шанує міль людина.
Квіти всюди вони клали,
Щоб всю міль повибивали.
Ти не слухав мене й тата,
То й пора прийшла вмирати.
Тож-бо, слухайте всі, діти,
Божі, Отчі заповіти.
Наш Отець Небесний каже:
- Ти не слухай те, що враже!
Враг украсти йде і вбити,
Розум твій щоб закрутити.
Словом пестить і голубить,
Ніби справді дуже любить;
Нищить нищечком, прикрито,
Щоб було тобі закрито.
Не відходьте ви від Бога.
Він - до щастя всім дорога!
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615026
Рубрика: Байка
дата надходження 21.10.2015
автор: Тріумф