[i]Цілуй її, люби її, кохай її устами.
Мене не рви, любов не рви, поганими ділами.
Бо вже задихана душа, зігнулася під тебе
Я вся твоя та не спіша, занурююсь у небо.
Як ломить тіло, і в мені, журба вбиває світло,
І від біди, вже не втікти, від болі, не помітно...
Коли палають язики і лізуть до чужого,
Усе горить, і я горю від погляду дурного.
Я зможу відпустити гріх, що завдала людині,
В палітрі чорній, без утіх, я житиму щоднини.
І образ розмалюю твій, словами в ідеалі,
Та холод віє без причин, загублений в печалі...
На тілі не мої сліди, фантазій бурний вихор.
Мені б напитися води, брехню запити тихо.
Та я блукаю в переходах, з надією себе знайти
І розум, вниз іде по сходах, а разом з ним крокуєш ти.[/i]
[u] Vivienne Mort – День [/u]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614974
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.10.2015
автор: Karo