Пробач, рідна, доню свою безталанну
За те, що приношу турботи й жалі.
Та знай же, єдина,коханая мамо,
Ти радість і щастя моє на землі.
Всі справи покину й до серденька твого
Прилину,маленьким дитям пригорнуся.
Звертаюсь щоночі в молитві до Бога,
Щоб вічно стрічала мене ти,матусю.
Для тебе розсиплю на стелі я зорі,
Щоб сяйво їх серденько гріло твоє.
Моя рідна ненько, життя мого доле,
Вклонюся низенько за те, що ти є...
Я сонечком ясним тобі посміхнуся,
Змахну із обличчя солону сльозинку.
Моя сивочола голубко-матусю,
Присядь на порозі, спочинь хоч на мить.
Пробач, рідна, доню свою безталанну
За те, що так рідко говорю «люблю».
Як би ж тільки знала, коханая мамо,
За тебе віддам серце й душу свою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614647
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.10.2015
автор: Mavka_Lisova