Щось говорила... всміхалася Осінь,
Сипала лагідно тихим дощем,
Розум туманила, сивим плащем
Небо вкривала, ховаючи просинь.
Щось говорила, не знаю, чи чули?-
Скільки вже гнути мене силоміць?
Зірваний лист глянь, без опору - ниць,
Хтось наступив, розірвали й забули.
Щось говорила...сама із собою?
Скривджено-сумно клубочиться дим.
Обрій здавався комусь голубим,
Тільки від туги розтікся водою.
Щось говорила - забракло, несила.
Доля тенета придбала давно -
Світ монохромний німого кіно.
Щось говорила вона... говорила.
20.10.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2015
автор: Ліна Ланська