Моє місто, пора золотава
Обняла і цілує в вуста,
Клени парку, неначе оправа,
Між туманами вверх вироста.
А церкви куполами своїми,
Між янтарних каштанів і лип,
Виглядають в ранковім промінні,
Наче хтось запалив смолоскип.
Луцьк прекрасний не тільки весною…
Осінь місту дарує красу,
Любий, Луцьку, лишайся собою,
Я у віршах тебе вознесу.
Твої вулиці, сквери і парки,
Золотисті собору хрести
І осінні, ледь сіренькі хмарки,
Через Стир неширокі мости.
У цю пору, коли позолота,
Я люблю тебе Лучеську мій,
Твої завжди відкриті ворота,
Ти стоїш у красі золотій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614551
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2015
автор: Віталій Назарук