[i]Моєму меншому брату і вірному другу Абасу присвячую[/i]
Я утону в твоїх очах,
що глибиною полонили,
і тугою мене сповили,
за братом меншим...
Просто жах...
Як тяжко і душа щемить,
тебе вже більше не побачу,
і що воно – життя собаче?
як гуркіт грому, просто мить.
Я чую твій басистий голос,
перед очима ти стоїш,
улюбленець всії сім*ї,
гориш промінням, ніби колос.
Окрас – багаття з молоком,
статечний красень, як з картини,
безстрашний норов незупинний,
боєць, гроза, зірвиголов!
Неправда, стрінемось ми знов,
не в цьому, так у іншім світі.
Бо вічна лиш одна любов,
її ми подихом зігріті.
Я утоплюсь в твоїх очах,
назавжди в душу ляже смуток,
тебе довіку не забути,
і твоє ім*я на вустах...
жовтень 2015, Миколаїв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614347
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.10.2015
автор: Олександр Мачула