Ні, не люблю я ранню ту весну
Із повенями, вітром, буйним цвітом.
Люблю її дозрілу, запашну
Ту, що зливається із стиглим літом.
Тоді співа мелодія в серцях -
Акорд останній грішної любові...
Я більше не була у тих місцях,
Де ми блукали в юності з тобою.
І пісня десь далеко так бринить,
Знов плаче й жалить душу кожним словом
Та ні. Нема в тім нашої вини -
Не запалити згаслої любові.
Так вийшло, що не склалось, не збулось,
Затихло все, мабуть до днів останніх.
Чому ж тоді щемить, немов жало
Бджола своє забула в квітах ранніх.
Чому на серці гірко чи то прянно,
Немов хто рану заново порвав...
О, знати б тільки, що колись нежданно
І ти мене так боляче згадав...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614222
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2015
автор: Наташа Марос