Крізь вікна сонця струмені потоком,
Строката ковдра з листя на землі,
Налиті виноградні грона соком,
Букет осінніх квітів на столі…
Бешкетник-вітер стукає у шибку,
Тихенько шкрябає, неначе кіт,
А потім проникає у кватирку,
По закуткам летить, як вертоліт…
Лоскоче тіло і куйовдить коси,
Мені шепоче лагідні слова,
Що за вікном на нас чекає Осінь
чарівна, ніжна, тепла й золота…
Відкрила навстіж вікна й полетіла
разом із вітром у пістрявий гай,
Де листя таємниче шурхотіло,
І кликав на гостину небокрай…
Додому повертатись не хотіла,
Душа просилась в сонячний зеніт,
Нарешті сенс життя я зрозуміла –
Земне – для тіла, для душі – політ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614005
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО