Не муч, обпікаючи поглядом змови,
Тремчу... налилося бажання у вени.
Зітхаю, - незримі душевні окови
Розсипались солодко, синьо-зеленим.
Не муч, розриваєш в молекули опір,
Такий красномовний, а ще ж не торкнувся!..
Той погляд бездонний - палаючий опік,
Розчахнутий розтин... скорися спокусі!
Не муч! Я не струни, - і навіть на нерві
Так грають лише віртуози, - безсила.
Не гайся, бо губиться десь у перерві
Знемога, яка вже розправила крила.
Не муч, підійди, так терзатись жорстоко, -
Я ж бачу, як котяться краплі солоні.
Ті кроки найважчі, ще стануть уроком,
А спогади потім розкреслять долоні.
17.10.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: Ліна Ланська