Промайнуло заморене літо,
Свіжий вітер дерева хита.
Зафарбовує в жовте все осінь,
І долину туман обгорта.
Як шматочки потусклої бронзи
Листя дуба додолу пада.
В небі ключ журавлиний курличе,
З сумом землю свою покида.
На гіллячках туман осідає,
І краплинки блистять як сльоза.
Не кажіть, і у осені пізній
Є своя особлива краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: Володимир Бабієнко