Рятує тільки чай с м’ятою та мед.
Коли холодно стояти біля вікна,
дивитись на зоряне небо можу годинами,
слухати серцебиття вічно.
Мені можна, доля покарала мене сповна.
Торкатися підвіконня не так страшно як раніше
Відчуття тривоги зникло, пішло в небуття.
Деякі ситуації показали життєву істину,
Я більше не буду такою якою до цього була.
Дивно, відчувається чужа присутність,
Не вдається ні спокійно спати ні дихати
Літні прохолода надихає на не обдумані вчинки,
зібрати свої речі і кудись поїхати….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Даринка Мрачек