Квапся повільно.
Козьма Прудков.
В дорозі волами, де «цоб» і «цабе»
Із нами, як зболені вірші.
Вдихаю тебе. Видихаю себе.
В любові ми зовсім інші.
Нам гарно під зоряним вічним плащем
Дивитись не тільки очима,
Знайшовши тепло між прощань і прощень,
Мов справжнє крило за плечима.
А мажа вселенська з чумацьких коліс
Розтрушує світло і темінь.
Попереду днів зачаклований ліс
І тайна ночей, наче кремінь.
Та рух – це життя. зупинятись не слід.
І двом не страшні перешкоди.
Багно на шляху чи завії і лід –
Лиш примхи звичайні погоди.
Волами неспішно в космічні літа –
Не сміх, не словесна нахабність.
Бо час, як ця мить, що була й одліта,
Несе в собі вічну несквапність…
28.09.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612542
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.10.2015
автор: Вячеслав Романовський