ти вмієш молитися поглядом
самим лише подихом
свічкою
я бачив тебе на іконах
веселкою бачив над річкою
ти вмієш любити за ненависть
і вірити в щастя без намірів
напевно таким був і Бог колись
а потім раптово наш світ змалів
і струни на лютні порвалися
і яблуко світу зчервивило
в келихи нам розливалося
чорне сонце вечірнім вином
ти одна за весь світ помолилася
самим лише подихом
свічкою
і заплакала -
в травах зійшла роса
хто живий – вмийте личка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2015
автор: Валентин Терлецький