В моїх серцях ще б’ються почуття.
Вони – мов синь у небі світанковім,
Без них нема щасливого життя
Виткій, нестримній і палкій любові.
В моїй душі пливуть ще небеса,
І тисячі є грішних небокраїв,
Де сподівань невидима сльоза
Всю суть моїх жадань в собі тримає.
В моїх думках слова іще мовчать,
Не треба витрачати їх даремно,
Щось залишить в собі, а щось почать
Потроху у життя вливать нікчемне.
В моїх очах ще повно гіркоти,
Щоб туди слалося кохання вище,
Мені ще тисячі доріг пройти,
А як подумать, то для чого і навіщо?
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2015
автор: Жанна Білавич