Татусю, рідний, я навіть не знаю,
Де воював і де прийняв останній бій.
І хоч я смутно час той пам'ятаю,..
Для мене ти і нині молодий.
Було б тобі сьогодні вже 100 років,
Давно вже й мої коси білий сніг укрив,
Вже твої внуки й правнуки дорослі,
А ти так мало, таточку, прожив.
В селі стоїть із каменю криниця,
Я знаю точно, що це ти її копав,
Була у мене диво - таємниця:
Ну як ти в ній каміння мурував?
Війна жорстока в нас тебе забрала,
Донині в пам'яті живе тривожний час,
А ми завжди тебе, тату, чекали,
Надіялись, що вернешся до нас.
Вже відійшла до тебе, тату, й мама,
Вдовина її доля - ноша нелегка,
В праці жила, тебе не забувала,
Переплітались радість й гіркота.
Ми часто ходим до її могили,
( А от твою, нам не вдалося відшукать).
Зоріють квіти й ягоди калини,
Вони вогнями пам'яті горять...
Було б тобі сьогодні вже 100 років,
Ми, твої діти й внуки, пам'ять зберегли.
І хочем, щоб усі були здорові,
І, щоб ніколи не було війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612220
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.10.2015
автор: геометрія