Ми так звикли - рейхи, ссср,
Але тільки не ми.
Дурять генії пітьми
Покинутих немовлят.
Пророки ядерної зими
Підняли капітали
На темних підвалах тюрми,
Де співають блюз.
Я клянусь,
Як і всі, стати кращим,
Але на цій полосі
Лише хащі.
Самотня вдова витре сльозу,
Побіжить-полетить в невідомість,
Грозу
Спинити захоче своїм безталанням.
Впади і ти і чекай,
Коли дядько машиною привезе рай
І дасть нову правду світлу
Зґвалтованому ніжному світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612206
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Коваль Богдан