Разом з Олександром Печорою
Як весняне сонце стане день вітати, –
терен починає рясно розцвітати.
Манить білим цвітом з розовим відтінком,
а міцне коріння – запліта барвінок.
Тернику, мій терне – ріднокраю сльози,
ви терпкі й солодкі, як впадуть морози,
як з куща без листя злетите додолу
чорною сльозою на землицю голу.
Приспів:
О, терен-терен, солодкий терен.
О поле-поле, сива далина.
Ой леле-леле, серденько терпне.
За кращу долю вип’ємо вина!
Хоч будуть знову сікти морози,
О доле-доле, ти у нас одна!
Щоб зігрівали тернові сльози,
міцну тернівку вип’ємо до дна!
Ягода зелена – гірка, наче доля,
що біля дороги стала в чистім полі.
Ягідки маленькі у густому листі,
наче малахіти зібрані в намисті.
Як прийшли морози й позлітало листя –
терен синій-синій солодом налився.
Назбирали ягід, принесли в домівку,
із терпкого плоду робимо тернівку.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612144
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Віталій Назарук