Пам'ять. Ця дивовижно безмежна штука.
Всі ці предмети, де осіла пилюка.
Всі оці свідки слів, сподівань і змов...
Всі ці моменти, що пам’ятаєш, навіть…
Навіть якщо любов – то давно ненависть,
Навіть якщо ненависть – давно любов…
Совість. Слизька, пронирлива і пекуча.
Ти їй м’яке, вона для тебе – колюче,
Ти їй солодке, а отримуєш гниль…
Совісті ще ніхто із душі не вийняв,
Може, вона так потребує обіймів?
Ти хоча б спробуй, тут не треба зусиль…
Спокій. Ця невловима хитка химера.
Треба би тут психолога, костюмера,
Може іще священника. Чи медбрата…
Спокій – це десь коли хай земля хоч трісне,
В тебе сьогодні сонячне, одномісне,
Щастя. Таке ж легке, як солодка вата…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612119
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2015
автор: Ксенислава Крапка