Мовчиш. Мовчиш. Не зберігаєш.
Куди ти дівся? Де живеш?
Немов крізь землю провалився
І більше ніби не прийдеш.
Кудись ти дивишся в безмежжя,
Безбарвний простір, ти же знаєш.
Мене, мабуть, і не згадаєш,
Себе у волі сам обмежиш.
Мовчиш? Мовчи. Та домовчишся,
Вже скоро голос твій забуду.
Сидиш в проваллі? Скоро буду.
Я буду, а ти забаришся...
Та скільки можна вже чекати?
Нарешті виклик Натаскай,
А то заміну буду мати,
Якщо ти скажеш: "Залишай"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2015
автор: Ірина Морська