кохання кажуть не безпечне
і почуття у нім безмежні
там лиш маленький промах є
не було там іще й тебе
та що тут вдієш, часу мало
наукою забив я світ
а те, що мама на ніч не читала
піснями вуха я забив
тут мріями забиті люди
рахують гроші й промахи твої
все ідеального чекають чуда
хоч мають грязні штаніки свої
відради їм щирішої не треба
за вічливість - плюють у чай
за поміччю всі чинять підло
у залі тільки рвуть свій зад
ось так народяться уроди
все компромісами живуть
читають книги мудрі-мудрі,
а вдома "Сімсони" їх ждуть
лежу... стараюсь думать про велике,
що можу я зробити вдень
і розумію, дух мій мертвий
він не прокинувся зі сну
маленька тут людина у кімнаті
скрутилася клубочком у кутку
старалась плакать та не вдало
прийшла сусідка, допиту тут буть
живуть самотні люди серед люду
глядіючи добра й тепла
кричали звуки хто зна звідки
не знала й матінка моя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611981
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2015
автор: Sam Holgon