я живу лише зараз,сьогодні
відриваюсь думками і кригою
ненаситною кисенем водню
не живу лише так лише дихаю
трохи нудить ламаю платівку
сотню разів обходжу два слова
те що вчора минулося згідні?
ранок де ти я знову готова
готувати і кидати в сміття
виливати вливати топити
на червоному світлі століття
хтось примушував й далі годити
керуватися дзеркалом темним
коли сплять в моїм домі потвори
коли скиглять коли ти виходиш
підмальована трохи не модньо
керуватися йти за інстинком
гомоніти дзвінким міліметром
щиро дякувати посміхатись
коли розум десь там біля прірви
камінцями жбурляє у небо
просить сонму покинути місце
бо те місце злим вовком палене
добрим ранком у горлі мов кістка
застрягає на п'ятому кроці
відчуваючи подив бруківки
десь ось тут ось на цьому десь місці
йшло кохання учора зелене
а тепер тії ступні геть босі
гріють ковдру об рими шалено..
може ніч ця скінчиться і досить
знову кличуть, пробач,- "Магдалена!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2015
автор: Ольга Ратинська