У тобі, океанськім, збагнула всі віяння світу.
Прокляла всіх майстрів, що так вправно майструють той сум.
Я на вуха кладу тихий вечір і подихи струн,
Закриваю долонею очі твої й на орбіту!
М'ятний запах в тобі оживає, живе, зеленіє.
В негазованих водах від погляду мовчки тону.
Я хотіла навчитись, та, чесно, кохати не вмію,
Бо кохати навчитись не можна ніяк одномУ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2015
автор: Поправка Юлія