А дощ нещадно лиється з небес.
І ти стоїш і плачеш на його могилі.
І молишся щоб він скоріш воскрес.
За це ти все віддаш небесній силі.
Ти просиш, але всі старання марні.
Навколішки стаєш і лиєш сльози.
Оце прокляття - твоє покарання.
Та побороти його ти не можеш.
Віддай своє життя пекельній владі.
Душа твоя пропаде назавжди.
Така ціна лиш за життя у зраді.
Від неї не відкупишся одним "прости".
Але якщо спокута є нещира,
Прокинешся із ним в одній могилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611643
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.10.2015
автор: Amelia-Evangelina