Як дивно світиться верба.
Її торкаюсь...
Кудись поділася журба.
То й посміхаюсь.
Така казкова та верба -
стоїть і сяє.
Вона ліхтарного стовпа
так обіймає.
Вони милуються вночі -
ледь чуть зітхання.
І їм байдужі глядачі -
у них кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611532
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2015
автор: Yurko Okhapkin