Плавиться неба прозорий кришталь,
Повниться дзвоном оголений всесвіт.
Листя-піали тримають печаль –
Меркнуть.
Вітер ледь чутно торкається струн
Арфи гілками – надтріснутий обрій
Будить прадавній, забутий, із рун
Стогін –
Спину випростує приспаний ліс –
Ширшає простір слов'янського храму,
Сивий туман, наче сукні віліс,
Тане.
Спокій. В душі – неземна благодать.
В небо ключами відчинена брама:
Осінь. Побачення. Яблука. Сад.
Дама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611444
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: ptaha