Коли землі під нами в гарячці закрутяться,
Станемо древніми білими круками.
Все ми пробачимо - все нам відпуститься,
Полетівши над болями і над муками.
Коли небо назовсім, начисто захмариться,
Будемо мудрими чорними лисами
Бігти крізь ніч, оминаючи старості,
Бігти крізь день, між руїнами й списами.
Коли води і сни до кінця зкаламутніють,
Стане нічим нам жити і дихати,
Усі сили зберем у одну всемогутнюю,
У безвітрі ми будемо вихором.
Все тривання, неначе гра формами,
Завше зблідлими, завжди плинними
І питає лиш розум стомлений:
"Чи ми зможем піти безневинними ?"
25.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611366
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: Віталій Стецула