неквапно тягнеться ніч, осінь біжить,
вмазана в світлі прозорі вікна,
ще одна списана, довголітня
зваблива та дика історія закінчилась,
ще і іще один на живих берегах та березах,
мінус, - вологі кеди,
сон,- очевидний плюс
зошит іще один закладу
в своє рідне і різне минуле, -
місто собі тонуло
скільки буденних літ,
скільки на цій землі
пам"ятали місто,
світло в своєму світі,
що із очей кричить,
не відпускай, хоч спробуй,
крига з усіх боків,
і, розтопивши цим світлом її,
нам ще б навчитись ходити, і по воді,
ну,
а воно все жовтішає на очах,
падає загорілим листям під наші кроки,
лежить обабіч цих доріг широких,
дивних його мешканців,
навіть уже копів,
і всміхається
03.10.2015
1.51
(картина "Пішохідний міст", художник Олександр Андреєв)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611314
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2015
автор: mr_saintspirit