[i]Пробач, пробач мені за все,
За дощ і цю осінню казку.
Нехай чомусь сумне есе,
Та осінь знову зніме маску.
Пробач, що смуток за вікном,
І листя знов зриває вітер.
Нехай, здається тільки сном,
В романі цім, забракло літер.
І серце зболене болить,
Між нас шляхи, міста-вокзали.
Що кохання живе лиш мить,
Здається ми тоді не знали...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2015
автор: Валерій Кець