Я одна у цьому світі,
Наче тінь серед людей.
Зникли вже зів'ялі квіти,
У дзеркалі людських очей.
Під час дощу не видно тіні,
Не чути голосу чужим.
Сама я розбивала стіни,
Всім тим будівлям ворожим.
Блакить уже не голубіла,
Та цього ніхто не помітив.
Постать, що стояла чорно-біла,
лиш вітер собі примітив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2015
автор: Просто Дана