Тільки тоді тепло сходить
З долонь,
Сходить з облич і ніг,
Любов варта того, щоби
В твоєму лоні
Холонув вогонь,
Нагрівався сніг.
Осідало каменю
Терте життя,
Проростало істини
Зілля тверде,
Любов – це кожен із нас,
І кожен із нас нікуди уже
Не втече.
Покажи мені, де тут проходив
Бій,
Розкажи мені про масштаби
Здобутків і втрат,
Веди мене за маршрутом
Невідомо куди,
Щастя стане на всіх,
І смерті стане на всіх підряд,
І тільки любові,
Невідомої наче імя,
Вистачить назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин