Не йди.
Не треба.
Відпусти.
Достатньо.
Тепер іди, залиш все назавжди.
Остання іскра так давно погасла
Остання хвиля так і не відчула щастя
Останній вітер вже розніс піски.
Тепер так тихо, так спокійно стало,
Неначе камінь із душі упав
От так, востаннє я прошу: не згадуй
Що в нас було, те залишилось в спогадах.
Фінал настав, щасливі ми обоє
Що відпустили наші душі в далечінь
І з неба нам назустріч вийде промінь
І поведе нас у майбутнє поколінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2015
автор: Tia