Спочатку може навіть лапу
Тобі по дружньому подати,
А потім буде мордувати
І співчутливо промовляти,
Що дуже любить він тебе.
Еге ж, якщо не проковтне.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу,
Коли у гості він прийде
Та ще й розмову поведе,
Що він прийшов, як брат до брата.
Не вір! Він звик завжди брехати.
Гляди ж бо, забере ще й хату.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу
Ні задарма, а ні за плату.
Ти придивись, він навіть з вати
Каната може ізсукати,
Щоби до себе прив’язати.
Ще й шкуру з тебе зішкребе.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу!
Чужого він не омине.
Обов’язково підбере,
Аби до себе приєднати
Й в обіймах дружніх так зібгати…
В судомах будеш ти конати.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу,
Що порятує він тебе.
Лиш пильність втратиш – враз потрапиш
У кігті, випущені з лапи,
Й під себе хутко підгребе
Отой полковник еФ еС Бе.
Не вір таварищу косапу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: євген