Щодня малюю сум на крижанім вікні,
І вітер забиває криком подих...
Так дивно кожен крок відболює мені,
Я хочу світла... Світла і свободи...
Я бачу десь зірки, що голосно впадуть
І зникнуть враз. Як ти. І я. Усі ми.
Я чую, як десь там весь час кудись ідуть
Ці... люди... із зіницями пустими...
Іду, повзу вперед, але мій шлях - стіна.
Крок вгору - і десяток у провалля.
Коли на цілий світ душа твоя одна,
То дійсність гірш, ніж темне задзеркалля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2015
автор: † божевілля †