Дзвонять дзвони

               Не  поема  й  не  повість.
               Я  лечу  в  невагомість,
               І  втрачаю  свідомість,
               Бо  лечу  в  невідомість,
               Незворотно  притьмом.

               І  подій  випадковість,
               І  діянь  незборимість.
               Ще    не  втрачена  совість,
               Ще  не  страчена  юність
               Хоч  нелегкий  підйом.

               Я  лечу  у  безмежність,
               Чи  то  пак,  у  безмірність.
                 Де  єднання?  Де  спірність?
                 Думав  закономірність,
                 А  виходить  облом.

                   Відчуваю  нестримність,  
                   Часоліку  невпинність,
                   І  його  швидкоплинність.  
                   Мимовільну  провинність
                   Дзвонять  дзвони  Бім  –  Бом!
                   Дзвони  дзвонять  Бім  –  Бом!  
                                                                                                                   27.03.2010р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2015
автор: євген