Сльози...
Ти боїшся їх?
Чому?
Боїшся показати їх?
Кому?
Тим хто може плаче теж
Вночі, закривши двері глухо?
Це плач душі... Це плач без меж...
Прийми його мов свого друга.
Сльози...
То душевний душ.
Він твій,
Ти душу свою кинь туди,
Умий...
У тобі тягар сидить,
А ти тримаєш... Ну чого ти?
Пусти його і вже за мить
Почуєш тиху, легку ноту.
Кажуть
Слабкість - це сльоза...
Забудь!
Ти хочеш сліз і суму? Плач!
Забудь
Всіх, хто щось тобі казав,
Хто обізвав найслабшим тебе...
Не сильний той, хто не ридав,
Такі бояться самі себе...
Сльози...
Це життя твоє
Душа -
Це скарб єдиний, що живе...
Душа...
Твої сльози - це ти сам,
Це те, що ти в собі тримаєш,
Це у душі таємний шрам...
Тепер лікуєш... І ридаєш.
Це плач душі, це плач без меж...
Якщо ще плачеш - то живеш.
Плач, не бійся...
Плач...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610423
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2015
автор: Сова