Не дай Боже дожити до старості –
наодинці пити з дощем
І гітари без струн торкатися
наче вітру безлистим кущем
Не дай Боже у тиші змеркнути
І без посмішки
як без губ
цілувати порожнє дзеркало
де розтанув останній друг
Не дай Боже піти засмученим
чи когось засмутити навік
Я не кат
Не ангел
Не мученик
Не юнак іще
Вже не старик
Не дай Боже безслідно згинути
промайнувши без нот і без слів
І на світ
від печалі зігнутий
не пролити ні краплі злив
Не дай Боже себе увічнити
у стосунках і вчинках злих
І з бідою бути повінчаним
І страждати одному за всіх
Не дай Боже зі злом змиритися
і повільно втрачати рух
Не зламавши жодної вилиці
не пізнати ціну наруг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610316
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.09.2015
автор: Валентин Терлецький