Блакитна даль в безодні неба…
Блакитний промінь на щоці…
Я так чекала, щоб потреба
Не стала маревом на склі.
Я не хотіла синіх марев –
Вони лякають світло снів.
Не хочу я й кривавих зарев,
Що вимикають вічність днів.
Блакитні сльози під ногами –
Це неба втомлені сліди.
Блакитне серце між думками
Ще стукотить, бо треба йти:
Іти до нового світанку,
Де вже жиє блакитна даль,
Іти крізь темряву до ранку,
Ломать біду, кувати сталь.
Блакитна даль в безодні неба…
Блакитний промінь на щоці –
Це сльози, що втирать не треба,
Це світлий спів зими на склі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610310
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2015
автор: Nestrymna