Яка невимірна печаль
Лягла, мов камінь в мою душу.
Найгірше - чути "прощавай",
Та обіцянки не порушу.
Пробач цю слабкість, і в очах
Нехай бринять гарячі сльози.
Найгірше - твій холодний чай ,
Який вже не зігріє в стужу.
Для тебе час, немов вода,
Для мене ж час - страшні тортури.
Та найстрашніше - почуття,
Яких не висловиш ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2015
автор: Марія Попова