Погостити приїхала донечка,
Борщ варили в чотири руки.
А усмішка її, ніби сонечко –
Вмить затихли в душі злі круки,
Що печаль, безнадію і сумніви
Накликали в мій дім знов і знов.
Вранці розпачу хмари насунули,
А тепер – щезли в річці розмов.
На душі моїй тихо світлішало –
Усміхаюся донечці я.
Ой, Наталочко, як мене втішила –
Ось, уже й не марную життя.
Погостила молодшенька донечка –
Непомітно пробігло півдня.
Зна вона, моє ріднеє Сонечко,
Доня мамі не просто рідня:
Вона серця мого є частиночка
І безсоння, і радість моя.
А для мене – знайшлася годиночка,
Не бажаю щось більшого я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610016
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2015
автор: Радченко