[img]http://pravv.km.ua/read/0012/img19-03.jpg[/img]
[color="braun"][i]Ми забуваємо… Дороги і зупинки,
Розмай садів і широчінь полів,
Обличчя, імена… роси краплинки,
І клич далекий журавлів.
Ми забуваємо…. Думки, слова чарівні
Їх звук, їх зміст і їх глибинну суть
Хоч слухаєм пісні такі наївні
Та смислу їх нам не збагнуть
Ми забуваємо… Вогонь, біду і злидні
Чомусь до них ми звикли… та чому?
Бо йде війна… Хіба ми винні
Чи раді ми уже й цьому?
Ми збуваємо… і Кримський берег, й море…
Уже не згадуєм Луганськ, Донецьк…
Якби не допікало власне горе
Уже би й викинули із сердець
Ми забуваємо… Така людська натура
Усе проходить і звикаєм до всього…
Та десь ще пробивається зажура,
Бо відмовляємось від себе, від свого...
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609743
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: AKM