За картиною М. Врубеля "Демон, що сидить"
[img]http://muzei-mira.com/templates/museum/images/paint/demon-sidyaschiy-vrubel+.jpg[/img]
Він знає все, що буде, наперед:
Уже в душі скувала простір крига,
І не звести закам'янілі крила –
Судомить м'язи відчуття тенет.
Збирає час уламки від хвилин –
Стовпом солоним застигають квіти.
І їх тепер нічим не оживити,
Отих троянд із запахом шипшин…
Світанку стигла папороть цвіте,
А він копитом чує вічні води,
Їх пальці до прозорого холодні
Вростають в серце криги кришталем.
А як же світ без Демона свого?
Як відрізнить тепер добро від лиха?
Зітхає у дев'ятім колі крига
Від розпачу гарячого його…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609724
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: ptaha