*
Відтепер ти будеш знати
що жінка зростає жінкою
всотуючи повітря кінчиками грудей
*
Твоє тіло пахне старим линялим халатиком
під яким воно тільки-но ховалося від мого погляду
*
Не поспішай відсторонитися від мого тіла
Твоя спрага висушує найглибші озера кохань
*
А під довгими віями тихо ворушиться осінь
Ти малювала її візерунки на моєму стегні
*
Залишила губи печаткою на темному склі
Думала
що розіб’ється
а воно вижило
*
Так і живемо утрьох – жінка-трофей
чоловік
що вміє мовчати
і сонце-метелик
*
Щойно хтось доторкнувся до твого лиця
Ти це відчула
бо я цілував твоє люстерко
*
А завтра ти позіхнеш
Накидаєш до валізи невипрані мрії
Та підеш від мене
*
Час уже йти і мені
Та не можу поворухнути планетою
бо колись не напився з богами
*
А ти пішла
Ти взагалі вмієш бути чесною
коли заховаєш правду під ліжко
*
Ти всього лише жінка
тому не чуєш
як боляче стукає серце
коли хтось залишається сам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2015
автор: Валентин Терлецький