Сприймайте мене такою, як є:
Романтиком і гуманісткою.
В любові до вас щастя моє.
Залишилась ідеалісткою.
Що таке злоба, я не знаю.
Я всіх однаково сприймаю.
Всі наші біди — від незнання.
У цьому точно впевнена я.
Все зле у нас — не від добра,
Не від хорошого життя.
Хоча судити не мені —
Ми різні… Але не чужі!
Тому я прагну всіх сприймати,
Любити і допомагати.
У чому щастя розуміти,
Щоб в мирі й злагоді нам жити.
Займайтесь самовихованням,
Ну а з коханими — коханням!
Хоч всі ми трошки «не такі»,
Але вирішуєм самі
Шлях який нам обирати:
Засуджувать чи співчувати.
Та все ж, життя у нас одне.
Настане час — і все мине.
24.09.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609194
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2015
автор: Amee