Моє життя перетворилось в джунглі, -
Я – Мауглі, що заблукав у дикім місті.
Мої думки розгублені й бездумні,
Й немає барв, під небом, в листя.
Життя моє у бій перетворилось,
Боєць, в нім – я, з усим чужим навколо.
Стискаюсь. Вщент у грудях зачинилось,
Ступаю я, бреду на мінне поле.
Моє життя знервовано іде, палає,
В тремтячих пальцях кров горить.
Бо я життя занадто відчуваю,
Тому так сильно в тілі все болить.
Я вип’ю краплю, крихту валер’яни,
Скажу собі, що ліки ці – надійні.
А може буду просто п’яна.
Чи вип’ю поцілунки за снодійне.
Куди іду? За що в житті тримаюсь?
Чи вірю я у краще майбуття?
Та вже як ти і я не переймаюсь, -
Гори вогнем таке тяжке життя!
І я і ти у джунглях заблукали.
Заплутались вже геть наші думки.
Давай уявимо, ми - також повтікали
За моря синього оранжеві буйки.
Уявимо, що все гаразд у світі,
Що сплять всі мирно на Землі.
Що в небі світять зорі оксамитні,
Й до радості ведуть нас кораблі.
Давай зачинемо думки зухвалі,
І вже не будемо ревіти в подушки.
Давай зачинемо погане у підвалі –
Замінимо і памперс ми на пелюшки.
Наше життя знервовано зникає, -
В двобій вступають розум й почуття.
Та люди в нім нещадно помирають,
А разом з ними – Віра в майбуття!
© (Анна Діденко. - 2015 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609165
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2015
автор: anna zakohana